Стикаючися з Божою владою
Стикаючися з Божою владою, ми завжди будемо вражені. Він завжди перевершує нашу уяву. І нам потрібно приготуватися до цього наперед. Ось, ми чуємо. Будьте готові, коли ви будете просити в Бога. Бо Бог відповість. Будьте готові. До здивування, яким Він вас здивує, бо Він — Бог дивний (Іс. 9:5). Дивний Бог, який завжди дивує людей... І в цьому нашому подиві Його слава. У захопленні Його вчинками. Його творіннями. Його слава.
Ми прославляємо Бога не тоді, коли кажемо:"Слава Богу! Слава Богу! Боже, славлю Тебе! Прославляю Тебе, Господи!" Це — просто порожні слова. Ми поклоняємося не тоді, коли стаємо на коліна і схиляємо свій торс до підлоги, лобом до долівки. Це не поклоніння. Це просто фізичний рух. Хто поклоняється,— поклоняється в Дусі і в правді. Не на підлозі, а в Дусі і в правді. Підкорюючись під Божу правду, стаючи в підпорядкування під Божого Духа, даючи Божому Духу переймати нас. Господу — керувати нами.
Прославління з’являється в хвалі. Хвала з’являється не в словах, "славлю Тебе, Боже", а в захопленні. У виразі! В тому величезному арсеналі виразів, які Бог в нас вклав. У вираженні нашого захоплення, вдячності, радості, подиву. Аж до остовпіння, як він сказав у псалмі:"стійте в остовпінні (або в зачудуванні)... і не грішіть" (KJV Ps.5) Присутність Божої слави позбавляє нас можливості грішити. Бо просто ніколи, та й не цікаво це. Тут,— погляньте! Що Він зробив!.. Він став і заборонив вітрові? З вітром поспілкувався? Хвилі сказав перестати і вона перестала? Це як же ж так?.. Як це можна пояснити?!! Хм, як це можна пояснити?..
Одне лиш пояснення: дана Мені всяка влада на небі і на Землі! Ми — Божі спадкоємці. І все, що Боже — наше (Лк. 15:31). Але, щоб оволодіти нашою спадщиною, нам необхідний Новий Заповіт, щоб дізнатися, що це за спадщина. І нам необхідно вірою занести до Бога кожну обітницю, яку ми хочемо вспадкувати — у проханнях з подяками (Фил 4:6) Просіть — і станеться вам! Чого би не попросили! Навіть, горі переставитись! Для нас звучить так дико і не зрозуміло: — навіщо ти про гору, Господи сказав? Про гору то! Нащо нам гори рухати? Ми що, залізницю там прокладати будемо? Навіщо нам гори? — Та нема нічого неможливого, просто...
Жодну гору не може людина порушити зі свого місця. Недавно-он острів намили в арабських еміратах,— так хваляться кожного дня тим. Понавозили піску і понасипали. Але, зсунути гору - це не привезти, а вивезти. Підірвати, зсунути зі свого місця — непосильне завдання для людей, навіть, із сучасними технологіями. І зі всіма їхніми грішми. А Бог сказав: проблеми не буде. Ніякої. Вона сама підніметься і до моря вкинеться. Немає нічого неможливого тому, хто дійсно вірить Богові.
Нам необхідно пам’ятати, що Ісус Христос не використовував Своєї Божественної сили особистої, як Бога. Щоби ми не думали, що те, що Він зробив — Він зробив, бо Він Бог. Все, що Він учинив, він учинив, як Божий Син, людина. Син людський. Тому на цьому такий наголос в Новому Заповіті — Син людський зробив це. Син людський... Це влада, яку Бог дав синам людським, які стали синами Божими (Мт. 9:8). Людьми, які стали Божими учнями. Які стали Божим храмом. Вмістилищем цілого Бога. Все, що Христос зробив, Він зробив нам в приклад (1Пт. 2:21), давши нам приклада — що ми можемо (Ів. 14:12). Він показав нам, що нам доступне.
Також ми говорили про...
Демонам потрібне місце для помешкання. Вони не можуть бути бомжами. Вони повинні мати місце прикріплення, дозволене їм. Тому, що Бог є всюди-присутній і мусить бути місце для них відділене. Людина може надати душу свою, як таке місце, якщо підкорюється демочнічному царству. Пекло є таким місцем, куди потрапляють всі, хто вирішив жити без Бога. На Землі, поки люди живуть і роблять цей вибір, і Бога нема в них всередині — в них можна жити. І ще можна в тваринах, бо вони теж мають душу. Тому демони просили, щоби Христос дав їм "путівку" — куди далі йти. Бо інакше вони не мали би місця де існувати...В духовному світі, у вічності, поза часом немає пів-тіней, немає ділянки, де є трошки світла і трошки темряви. Там все дуже чітко, як у космосі. У космосі світло не розсіюється, бо немає атмосфери, яка дає розсіювання. Там все дуже чітко - з однієї сторони світло, а з неосвітленої сторони — темрява, така, що ви не бачите форми предмета. з однієї сторони світло і тепло, а з другої сторони температура прямує до абсолютного нуля. Дуже холодно, тому, що світло не огинає предмети. Є чітке відділення, як Бог зробив це на початку — відділив світло від темряви і є чітка грань, термінатор. І це буквально є у фізичному світі, і буквально є в духовному світі.се дуже чітко й точно - немає ніяких невизначеностей. Мусить бути підстава для всього. Мусить бути Божий дозвіл на все. там все відбувається з юридичною точністю. Не могли вони не послухатися Ісуса, коли Він їм сказав вийти. Бо він мав цю владу від Отця. Як і ми маємо цю владу від Нього. Словом виганяти демонів. Наказувати їм і вони мусять піти, якщо ми віримо Богові за це. Якщо слово сказане з вірою, то вони це бачать. Вони бачать владу в цьому слові. Не просто бачать, вони її відчувають. Вони не можуть не послухатись. Це просто "фізично" їм неможливо. Вони мусять коритися Божій владі, хоч і не хочуть.
Ми підкорюємося лише Богові!
Людині заборонено вклонятися будь-кому, крім Бога. Тільки Богові вклоняйся. Бо ми поставлені вище всього. Тільки Бог є над нами. Тільки під Нього ми можемо підкорюватися — ні під що інше! Ні під які "обставини", ні під які "бурі" ні під які вітри ми не маємо права підкорюватись. Ніякі ситуації в житті не є причиною, щоб ми їх слухались і їм підкорювались. Ми підкорюємося лише Богові! Живому слову. І Він говорить нам і буде так, як Він сказав! І буде так, як Бог сказав, бо Він визначає буття! Не обставини. Не човен. Не вода в човні. Не ці величезні хвилі. Не ці рвучкі вітри і дощі, що січуть в лице. Ми в це не віримо! Ми віримо Богові!
Може, комусь звучить "непрактично". Павло, один з нас - трошки раніше жив. З першої церкви - був такий Павло. Він дві доби провів у відкритому морі, плаваючи. Він мав час подумати про стихії і про Божу владу над ними. Він мав час попросити про те, щоби шторм його не втопив, і щоби у нього старчило сил протриматися, аж доки не прийде час йому вилізти з того моря і Бог його не винесе.
Йона мав дивовижну подорож на дивовижному підводному човні. Мав час подумати і навернутися. Мав час, щоби повірити Богові. Сидячи в шлунку у кита, як ви думаєте, як він молився? Коли він усвідомив, що він там і він не помер. Що він пливе. Чи вийде він звідтам? Богові відомо! Моє життя в руках Бога — Я БУДУ ВІРИТИ БОГОВІ! А не кислотам шлунку... цієї риби??? Ні! Бог сказав вклонятися лише Йому. Слухатись лише Його. Боятися — лише Його!
Ось, чого навчає нас Господь... Бог може все. Бог може змінити погоду. Бог може змінити наші життя. Наші обставини. А тим більше - інших людей, людські серця. Бог може все! він кличе не існуюче, як існуюче! Він творить з нічого! Йому нічого не потрібно, щоби щось створити. Йому не потрібний "вихідний матеріал"! Йому потрібна лиш причина... Він чинить все... за нашим проханням. Все, що не попросите в молитві з вірою — віруйте, що вам станеться — і буде вам! Буде... Ісус не народився з такою вірою. Він зростав (Лк. 2:52) в пізнанні Бога, як кожен із нас. Ми вже дивилися раніше. Він зростав у взаєминах з Богом, проходячи стовідсотково шлях кожного з нас. Не більше і не менше. Тільки з цієї причини Він сказав (Ів. 14:12), що "ви зробите ще більші діла, ніж Я, бо Я йду до Отця". Ви йдіть за Мною, просто, Моїми слідами. Як Я робив, так само робіть і ви. І будуть, і будуть у вас такі самі результати, як і в Мене. Просто, довіряйте Богові, пізнавайте Його: хто Він такий, і що є ваше. Це дуже добра новина кожного разу! Кожного разу — дуже добрі новини ми пізнаємо про Бога! Він нам показує. Він нам з’являє це — і ми бачимо...