Куди поділись зцілення???

Опубліковано в Молочний шлях

І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх… (Від Луки 5:17)

І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. (Від Марка 6:5,6)

Не міг учинити чуда жодного через їх невірство.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева… Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все! І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай! (Від Марка 8:23-26)

Послинивши очі йому, поклав руки на нього. Ми, коли бачимо такі речі, і Господь говорить нам тихо в серці те, що говорить нам в Івана 14:12 — хто любить мене, той учинить ті діла, що я чиню. І більші від них він цчинить. І ми дивимося на ці вірші і дивуємось. Мовчки дивуємся. Спочатку. А потім починаємо дивуватися наголос, і кажемо,— і це вже наступний рівень зросту,— ми задаємо питання: Господи! І як же ж це можливо?!! Як це? Як це, господи? І в цьому вся річ — Ісус Христос був сто відсотків людиною і своєю Божественною силою ніколи, ніколи преніколи не користувався! Інакше не могла би бути вчинена жертва за гріх. Інакше не міг би дати нам приклада, бо ми ж не Боги, ми — люди. А якщо Він — Бог, то Він нам не приклад. Ні, Він був сином людським. Таким, як і ми. У всьому таким, як і ми (Євр. 2:17)! Що ж таке в слині Твоїй, Господи, особливе? Гм... Що ж таке в руках Твоїх надзвичайне?.. Чому ми кладемо руки і не зцілюються люди? І Бог нам відповідає — а ви кладете руки? Чи правда так? Коли ти останній раз це робив? І як Ісус сказав: що легше сказати прощаються гріхи твої, чи сказати устань, візьми ложе своє і ходи? Чи прощені гріхи не перевіриш, поки з Богом не поговориш про то. А встань, візьми ложе своє і ходи — ми всі зараз побачимо чи встане і піде. То страшно сказати. То важко сказати! Бо зараз ганьбою вкриєш свою голову, якщо не піде. І будеш брехуном у всіх в очах. А Христос сказав — я не шукаю слави в людей! Мене не обходить що ви про мене думаєте! І не тільки Він, а кожен, хто за Ним ішов, кожен з учнів Його прийшов до того самого висновку.

І Павло це сформулював і сказав: та мені байдуже, що ви про мене думаєте! Для мене НАЙМЕНША РІЧ ваша думка! Найменша річ. Я дбаю догоджати Богові, а не людям. Я проти себе нічого не знаю, але то мені не виправдання — я й виправдовуватися не маю потреби! Хто такий, хто мене судить? Бог мене виправдав! Мене нічого судити. А якщо ви судите, то у вас проблеми, а не в мене. Я не дбаю догоджати людям. Я дбаю догоджати Богові. Але, Господи! Ось є люди — хотілось би... Хотілось би допомогти... І Господь каже: ви будете! класти руки і вздоровлювати людей. Ви будете. В Ім’я Моє. Заради Моєї слави. Ви будете. Як же ж треба покласти ті руки, Господи? Просто покласти руки. Просто в Ім’я Моє покласти руки і буде сцілений недужий. Руками? Ні, Богом! Я буду пдтверджувати Свої Слова з небес Своєю зцілюючою силою. Чи слиною. Чи грязивом. Як вже Дух тебе попровадить. Я тобі скажу того разу що робити.

Чому не стаються зцілення, люди питаються? Хто вам сказав, що не стаються? Багато було вдів за часів Іллі, але тільки до однієї був він посланий і то — в Сарепту Сидонську і то взагалі не Ізраїль. І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. Тільки оцей чужинець. Євреї Його мало не забили за ці слова. Бо Він їм сказав — ви не бачили як зцілюються люди тому, що до вас не було послано. Через невірство ваше. Хто вам сказав, що люди не зцілюються? Хто вам сказав, що мертві не воскресають? То, що ви не бачили, не означає, що то не стається. Звідки Бог вам дасть? З Неба Він вам дасть? Сорок років з неба падав хліб. Тільки — в одному місці на Землі — де люди ходили з живим Богом! Тільки в одному місці на планеті! І всього навсього сорок років. Да-а, падав з неба... Але ви не бачили. А чого? А бо ви там не були! Бо ви не ходили з Богом. Вони ходили з Богом. Бо ви не поклали все своє життя, вийшовши в пустелю, де нема ні їсти ні пити! Довірившись Богові на сто відсотків — ви цього не зробили,— От ви й не бачили! Чого ви дивуєтеся? То що, Бог не для всіх? Для всіх! Бог для всіх... Багато покликаних. Всі покликані!!! До кожного доходить звістка. Мало вибраних. Хто може Богові противитись? А Богові противитись не треба! Бог кличе усіх. Мало хто відгукується. Хто на поле своє, хто на роботу свою, хто на свій торг, хто женитися, хто перевіряти свій бізнес. Порозходилися. То нічого. Богові достатньо дванадцять. І вони бачили! Вони бачили! Учні.

Що за учні? Ті, хто покинули все і пішли за Богом! Що значить все? Геть усе покинули!!! Батьків своїх покинули! Домівку свою покинули! Націю свою покинули,— геть пішли! І ніколи, ніколи, ніколи назад не вернулися! Як Ізраїль ніколи не вернувся в Єгипет. Крізь пустелю — на другий бік Йордану! В землю обітниць... Там, де виноградне гроно треба нести вдвох. Не буває такого? Ви не були і не бачили!!! Ми були, і ми бачили! Ми вам свідчимо, а ви не вірите — то ваша справа! Ваша частка не вірити, а наша частка свідчити. Бо, може, хто серед вас є з тих, хто повірить... в Боже Слово! В Боже Слово...



********************************
Записано з прямого ефіру Радіо Каналу Благодаті у 2016р. © РКБ † Дух Господній — до кожної оселі!
verba volant scripta manent
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter