Як не віддавати злом за зло...
Бог покликав нас до дивного свого світла, щоби ми з’являли Його досконалості! Ми можемо, звісно, поступати по старому, як ми звикли. То — легше, доріжка там накатана. Легко "давати здачу". Легко відповідати лайкою на лайку. Легко відповідати злом за зло. Воно завжди поруч біля нас, нажаль. Аж допоки зло не буде забране із нас повністю. Але, сьогодні у нас є великий привілей і можливість і нагоди для того, щоби вибирати здійснювати правду, реалізувати її в часі. Встановлювати царство добра, не відповідаючи злом на зло (1 Пт. 3:9). Не відповідаючи лайкою на лайку. Хоча, в цьому світі вважається слабкістю, коли ти не даєш здачі і не відповідаєш...
Чи дійсно так?
Чи дійсно воно так? На перший погляд, виглядає — так. Але, на другий, якщо ми розміркуємо, то це може бути як слабкість так і сила.Люди слабкі, які не можуть постояти за себе, піддаються злу, вчиняючи волю того, хто чинить насильство. Втікаючи від тих, хто їх лає і чинить зло. Втікаючи через свою слабкість. Це правда. Ми це всі бачили. Але, також, коли людина стає дуже сильною і є в стані постояти за себе, і не тільки, а ще й за всіх довкола, і не тільки постояти, а ле й у стані знищити все, що повстає проти неї, тоді вона розуміє відповідальність, яка є в її руках. Так, я можу знищити цю людину. Я можу знищити це зло. Але, якби я не знищив разом зі злом тієї людини, в чиїх руках воно є.
Коли ми стаємо доросліші...
Коли ми стаємо доросліші, коли ми стаємо потужніші, ми розуміємо, що нам не потрібно встрявати у кожну бійку, щоби відстояти свою репутацію чи честь, чи авторитет. Щоби довести, що ми є кимось, коли ми є самодостатніми, коли ми починаємо розуміти свою власну цінність, дізнаватися, ким ми є, Коли наша гідність і чеснота більш не залежна від людей, тоді нам немає необхідності це доводити. Немає необхідності стверджувати свою вищість, коли ми й так знаємо свій зріст.Коли дитина почне штурхати вас чи копати в ногу, бити вас кулачками, бо так їй прийшло щось їй до голови, ви ж не будете давати їй здачі! Ні, ми навчимо дитину, що так робити не добре. І цю глупоту, яка до дитини прилипла, хтось її так навчив, ми її з любов’ю, обережно, лагідно, не пошкодивши самій дитині, відв’яжемо від неї. І розділимо гріх і грішника. І відділимо добре від злого. Ми любимо своїх дітей, і коли до них чіпляється, як реп’яхи, якесь зло, ми не починаємо ненавидіти своїх дітей. Своїх людей.
Ми не плутаємо гріх і грішника.
Бог любить грішника, але ненавидить гріх. Ми поневолені у цьому світі злом (Еф. 2:1-3) і нам потрібно вивільнення, а не знищення. Нам потрібно, щоби нас відділили від того зла, що є в нас. І батьки навчають своїх дітей чинити добро і втікати від всякого зла. Бо зло приносить смерть. Всяка неправда і всякий гріх приносять смерть для того, хто має його в руках своїх, в своєму серці. Тобі буде зле. Той, хто чинить зло — від зла загине.Від цього залежить чи буде мир чи ні.
І коли хтось чинить зло по відношенню до мене - це зовсім не причина й мені ставати таким же ж, як він і теж чинити зло. Отож, не платіть злом за зло, або лайкою за лайку.
Навпаки — благословляйте! Тобто, говоріть добрі слова, коли вам кажуть злі. Пам’ятайте, що саме на це вас покликано. Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні (1Пт 3:10-11), нехай стримає свого язика від лихого. Ухиляйся від злого і роби добре. Шукай миру і женися за ним!
Бог учинив нас миротворцями. Творцями миру! Ми покликані щоби творити мир, не вйну. Ми покликані, щоби вчинити цей мир. І Бог дав нам для цього все необхідне, лиш вибір за нами. Чи ми виберемо поступити по правді? Чи ми виберемо послухатися Бога? Від цього залежить чи буде мир чи ні.